Вантажні автомобілі, трактори та пневмоколісні тягачі

Вантажні автомобілі мають порівняно велику швидкість пересування (до 80 км/год), маневреність, малий радіус повороту, можуть долати досить круті підйоми і спуски, придатні для роботи з причепами і напівпричепами, а також можуть бути оснащені спеціальними кузовами для перевезення різних вантажів і додатковими механізмами, що полегшують їх розвантаження.

Розрізняють автомобілі бортові, тягачі, самоскиди та спеціалізовані (кабіновози, трубовози-плетевози, бітумовози тощо). Вітчизняні вантажні автомобілі масового виробництва виконуються за єдиною конструктивною схемою і складаються з трьох основних частин двигуна, шасі та кузова.

Кузов призначений для розміщення в ньому корисного вантажу, що перевозиться автомобілем.

Бортові автомобілі постачаються кузовом 2 у вигляді дерев’яної або металевої платформи з відкидними бортами та призначаються для перевезення переважно штучних вантажів. Разом з одновісними причепами бортові автомобілі застосовують для перевезення довгомірних матеріалів – труб, паль, колод, прокату металів тощо. Вантажопідйомність вітчизняних бортових автомобілів 0,8-14 т, потужність двигуна 70-240 л. с. (51,5 – 176,5 кВт).

На рамі шасі такого тягача кріпиться опорна плита і сідельно-зчіпний пристрій 4, що сприймає силу тяжіння навантаженого напівпричепа і служить для передачі йому тягового зусилля, що розвивається автомобілем. Застосування автомобільних тягачів сідельного типу з напівпричепами дозволяє краще використовувати потужність двигуна та значно збільшити вантажопідйомність автомобіля. Сідельні автотягачі здатні працювати з навантаженими напівпричепами масою 6-18,5 т.

Автомобільні тягачі з укороченою базою, до рами яких кріпиться баласт (замість сідельно-зчіпного пристрою), використовується для буксирування двох-, трьох-чертирех- та шестивісних багатоколісних причепів-важковозів (трайлерів) вантажопідйомністю від 20 до 120 т, призначених для перевезення. вантажів – тракторів, екскаваторів, трубоукладачі та інших будівельних машин, а при відповідному оснащенні – парових котлів, насосів, санітарно-технічних кабін і т.д.

Автомобілі-самоскиди мають кузов 2 у вигляді відкритої зверху металевої платформи, що нахиляється при розвантаженні; вони призначені для перевезення будівельних матеріалів (щебеню, піску, ґрунту, бетонів та ін.) та швидкого вивантаження їх. Для захисту кабіни передня частина кузова забезпечена козирком. Нахил кузова назад або набік здійснюється за допомогою гідравлічного механізму перекидання, що приводиться в дію від коробки потужності.

Вітчизняні автосамоскиди мають вантажопідйомність від 3,5 до 75 т, потужність двигуна 70-900 л. с. (51,5-662 кВт). Вони можуть працювати із самоскидними причепами.

На сучасних автомобілях застосовуються двигуни внутрішнього згоряння-карбюраторні та дизелі, які перетворюють теплову енергію, що виділяється при згорянні палива, в механічну. Шасі складається з механічної ступінчастої трансмісії (силової передачі), ходової частини та механізмів керування машиною.

Трансмісія передає крутний момент від валу двигуна 2 до провідних колес 8, а також приводить у дію різне обладнання, змонтоване на автомобілі.

До неї входять:
1) постійнозамкнута дискова фрикційна муфта (зчеплення), що служить для плавного з’єднання та швидкого роз’єднання працюючого двигуна з трансмісією;
2) ступінчаста коробка передач, яка виконана у вигляді зубчастого редуктора зі змінним передавальним числом і призначена для зміни величини крутного моменту, що підводиться до провідних колес залежно від умов руху, забезпечення руху автомобіля заднім ходом та роз’єднання працюючого двигуна з трансмісією при тривалих зупинках машини;
3) карданні вали, що передають крутний момент під мінливим кутом від коробки передач, укріпленої на рамі, до підресореного заднього мосту;
4) головна передача (одинарна або подвійна), що збільшує тягову силу на провідних колесах;
5) диференціал, що служить для розподілу моменту, що крутить, між провідними колесами і забезпечує їх обертання з різними кутовими швидкостями при русі автомобіля на поворотах і по нерівній поверхні;
6) півосі (вали), що передають крутний момент до закріплених на них провідних колес; головна передача, диференціал та півосі, укладені в кожух, називаються заднім провідним мостом.

У трансмісіях автомобілів нормальної та підвищеної прохідності, що використовуються як база будівельних машин, передбачено підведення частини потужності двигуна до роздавального редуктора, що має вал відбору потужності для приводу навісного робочого обладнання. Роздавальний редуктор може приводити в дію гідронасос системи керування навісним обладнанням.

Ходова частина передає на дорогу силу тяжіння автомобіля та здійснює його поступальний рух. Вона складається з несучої рами, на якій монтуються всі агрегати, кузов і кабіна водія, переднього та заднього мостів з пневмоколесами та пружної підвіски, що з’єднує несучу раму з мостами.

Comments are closed.